1989 рік. Верховна Рада ухвалює Закон «Про мови в Українській Радянській Соціалістичній Республіці». Цим документом Україна користуватиметься до 2012 року. Він є першим, де зазначено: «Українська є єдиною державною мовою». У тих містах чи селах, де більшість населення - громадяни інших національностей - закон дозволяв використовувати саме ту мову, якою послуговується більшість: і в побуті, і в державних структурах. Документи - паспорти, трудові книжки, довідки про народження чи смерть - могли друкувати українською і російською.
У травні 2003 року Верховна Рада ратифікувала Європейську хартію регіональних або меншинних мов. В Україні до переліку таких увійшли 13 мов. Серед них - російська. Тоді й почали впроваджувати поняття «регіональна мова», а 2006 року місцеві ради низки регіонів, зокрема, Харківщини, Донеччини, міста Севастополя - ухвалили рішення зробити російську регіональною мовою.
2010 року після інавгурації Віктор Янукович обіцяє, що російська посяде належне їй місце в житті українського суспільства. А 7 вересня з’являється законопроект «Про мови в Україні» Єфремова-Симоненка-Гринивецького. Там було зазначено, що для запровадження статусу регіональної мови в області було достатньо, щоб її носіями були 10% населення цієї області. Цей законопроект подали на експертизу, а потому - зняли з розгляду Верховної Ради.
За два роки ухвалили «Закон Ківалова-Колесніченка» - нардепів від фракції «Партії регіонів». Як і у відхиленому 2010 року, тут була норма про 10% носіїв - для запровадження регіональної мови. Комітет з культури та духовності заперечував. Відбулися протести. Серед них - мовний майдан біля Українського дому в Києві. Закон було ухвалено.
У серпні 2012 року закон підписав тодішній президент Янукович. 13 із 23 територіальних одиниць визнали російську - регіональною.
2017 року Нацрада з питань телебачення та радіомовлення почала запроваджувати мовні квоти на телебаченні і на радіо. Частка україномовного ефіру на загальнонаціональних каналах має становити не менш, як 75%. У лютому 2018 Конституційний суд України скасував мовний закон Ківалова-Колесніченка. З того часу Україна не має окремого закону про мову, а користується положеннями Конституції. Зокрема, стаття 10 каже, що «Державною мовою в Україні є українська. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України».