Інспекторка поліції із Полтавщини побувала з трьома миротворчими місіями закордоном

«З 2005 я працюю у Великобагачанському відділення поліції Миргородського відділу поліції ГУНП. На посаді інспектора групи реагування патрульної поліції №3. Приходиш на 8 ранку. Заступаєш з напарником. Отримуєш завдання, заступаєш на добове чергування. І їдеш патрулювати Великобагачанський район. Мені подобається спілкування з людьми. Знаходження з ними спільної мови і вирішення в найкоротші терміни ситуації, на яку у нас був виклик», – каже Алла Ралко, інспекторка групи реагування Великобагачанського відділення поліції.

Поліцейська продовжує: «2 вересня 2009 року. Ми вилетіли з аеропорту Бориспіль. Це була моя перша місія. Східний Тимор. Острів в Індонезії. А потім у мене було дві місії миротворчих на Кіпр. Це 2013-14 рік. І 2016-2018. Я можу похвастаться, що українка була перша я. Принаймні так мені розказували попередні. Починається все з патрульного. Будь-яка місія, де б ти не був, все починається з патруля. Більш досвідчені миротворці беруть під крило менш досвідчених».

Алла Ралко показує фото: «Це був наш пост, де ми з перевищенням швидкості зупиняли і перевіряли автівки. Це наша автівка. І в буферній зоні обов’язково має бути прапор ООН. Потім через деякий час була вакансія на координатора місцевої поліції. Ми уже через 90 днів маємо право отримувати медаль за миротворчу діяльність. Це моя перша медаль на Кіпрі».

«Колеги дуже любили фотографуватися зі мною, бо сині очі. Отак вони мені казали: «Дуже гарні очі. Я ніколи не бачив таких прекрасних очей». Це все жінки, цивільний персонал, військовий. І поліцейський. Ось я. Між словачками. Закордоном мене всі називали міс Ралко. Чомусь у них наголос на перший склад. Але тут, на Полтавщині, я Ралко. Я звикла і так, і так. Мені навіть Ралко цікавіше», – каже Алла Ралко, інспекторка групи реагування Великобагачанського відділення поліції.

«Я вивчила діалект трішечки. Досі переписуюсь з колегами. «Хелоу, мана боніта. Діа калай? Калай». Це значить... «Мана боніта» - гарна моя сестра. Боніта - гарна. Мана – сестра», – розповідає Алла Ралко.  

«З Австралією тримаємо зв’язок, з Індії, з Ірландією на зв’ язку, з Нігерією. І всі чекають в гості. І я ж обіцяю, що приїду. При зустрічах із тими всіма контиегентами, їх десятки було. Я представляла Україну гідно. Я цього не соромлюсь. І мені приємно, що Україну знають через Аллу Ралко», – каже Алла Ралко, інспекторка групи реагування Великобагачанського відділення поліції.