На Хорольщині етнографічний музей «Древо» відвідали більше 300 людей

Більше півсотні екскурсій провів Едуард Крутько в етнографічному музеї «Древо», що у селі Козубівка Хорольського району. Там побувало близько трьох сотень відвідувачів. Музей, каже Едуард, заснував сам влітку 2017-го. У ньому близько тисячі експонатів, які 23-річний Едуард збирав під час експедицій Хорольщиною та отримував від жителів району. Це речі побуту, церковні предмети, одяг – їм переважно більше сотні років. Експонати розмістив у будинку своїх предків у чотирьох залах.

 «У цьому дворі у цій хаті жило 4 покоління моєї родини. Це наше родинне гніздечко. І коли відійшли на той світ, хата стала пусткою. Я вирішив вдихнути нове життя. Було метою показати нашим людям їхню культуру, особливості району, нашого села», - розповідає засновник музею «Древо» Едуард Крутько.

Едуард показує перший зал музею:

« Перший зал розповідає про історію виникнення нашого села. Тут на стендах зображені фотографії моїх прапрабабусі Фекли та прапрадіда Семена, які будували цю хату. Це їхня весільна фотографія».

Продовжує про інші експозиції:

«Наступний зал – це хата кінця 19 – початку 20 століття. Тут ми намагалися відтворити по можливості інтер’єр. Речі тут переважно з Хорольщини. Дуже важливою і цікавою частиною старовинної хати був сволок. Запрошували священика. Він хату святив. І хазяїн, хто будував хату, залишав свої ініціали. Ось мої прапрадід і прабабуся: Семен і Фекла Козуби. Вони підписали».

Засновник музею показує весільну скатертину.

«Вишита вона 1909-го року. Це дівка Славенко Христя (вона залишила навіть свої ініціали). Вона ішла у наше село заміж за нашого хлопця. Я  її знайшов у нашого сусіда».

Тепер демонструє жорно.

«Цим жорнам близько 100 років. У часи Голодомору дуже багато жорнів побили, понищили. Принцип роботи полягав у тому, що сюди засипалося зерно і крутилося. І вже звідси поступала мука чи перебите насіння».

В експозиції музею – вишиті рушники та сорочки.

«Тут переважно сорочки із Хорольського району. Із різних сіл. Багато із Козубівки. Ось ці дві – моєї прапрабабусі. Ця сорочка – чисто хорольська. Полтавська традиція вишивання білими нитками, прозорі техніки використовуються. Цю сорочку для музею передала родина Трирог із Німеччини. Врони самі виходці з Хорольщини».

Едуард Крутько розповідає про заснував музею «Древо» та  своє захоплення етнографією.

«За освітою я медик. Знань таких у мене не багато. Це все я дізнаюся із такої самоосвіти. Спілкуюся з відомими етнографами, вони розказують про всі ці нюанси вишивки. Багато спілкуюся із старшими людьми. Велика частина – це речі наших людей із Козубівки. Із сусідніх сіл. Дещо здають мої друзі, які скуповують ці речі десь. Дещо я купую на аукціонах, десь із рук. Цей музей для мене є захопленням. І я відчуваю місію донести людям глибини української культури, традиції, які були втрачені у часи радянського забуття».